среда, 22 февраля 2017 г.

Пам’яті Миколи Сингаївського...

    В ці лютневі дні ми вкотре перегортаємо сторінки життя нашого видатного земляка, українського поета, перекладача, публіциста та згадуємо розмаїття поетичної творчості автора невмирущої пісні «Чорнобривці» - Миколи Федоровича Сингаївського. Чотири роки тому, 22 лютого, перестало битися його гаряче серце…     

    Усім щирим душевним неспокоєм Микола Федорович дуже любив Україну, якій присвятив свою творчість. Але стежечки цієї невгамовної любові починалися з рідної Коростенщини, з батьківського села Шатрище, про що він з обожністю писав все життя.
   Негаснуча любов до поліської землі істинного древлянина Миколи Сингаївського відлунюється шаною до нього земляків. Так, його ім’я з гордістю носить Коростенська районна бібліотека, на стінах книгозбірні встановлено меморіальну дошку на честь видатного земляка та меморіальну дошку всесвітньовідомим «Чорнобривцям». Доля звела колектив нашої бібліотеки з донькою Миколи Федоровича Світланою та племінником Сергієм Петровичем Сингаївським. Саме вони згодом подарували нам унікальні матеріали із сімейного архіву та особисті речі поета. Так виникла ідея створити музейний куточок, присвячений життю та творчості  легендарного земляка. 

      І ось з початку 2017 року  музейний куточок, присвячений Миколі Федоровичу Сингаївському, є окрасою нашої книгозбірні, а розміщені в ньому експонати завжди викликають живий інтерес у наших користувачів та відвідувачів. Він – маленька частинка великої життєвої і творчої дороги поета, про яку повинно пам’ятати ще не одне покоління гордих за свого земляка жителів Коростенщини. 

вторник, 21 февраля 2017 г.

Небесна Сотня – герої, які змінили хід історії


БОЛИТЬ...так сильно і невимовно важко витримати цей біль…БОЛИТЬ…і хочеться плакати що є сили і безперестанку, тому що здається якщо не виплакатися, то можна просто в один момент задихнутися від того страшного БОЛЮ…….!!!

        18-20 лютого минає три роки з найстрашніших днів і ночей Революції Гідності, три роки як душі наших Героїв НЕБЕСНОЇ СОТНІ відійшли у вічність через секундний постріл у груди, спину, голову, а разом з тим у саме серце України і кожного українця зокрема!!!
       Безумовно, жодного з нас події, що відбувалися на Майдані, не залишили байдужими.   Тяжкий шлях уже позаду, але емоції й спогади завжди житимуть у наших серцях.
     В знак вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні працівники районної бібліотеки та районного відділу культури провели вечір – реквієм «Небесна Сотня – герої, які змінили хід історії». Присутні на заході бібліотечні та клубні працівники району, учні ПТУ№16 м. Коростеня вшанували пам'ять Героїв Небесної Сотні, які боролись за честь, правду, гідність і віддали своє життя за Україну.

       Серед тих, хто поклав на вівтар свободи своє життя був і наш земляк Сергій Кемський. Його життя було надто коротким, лише 32 роки…, але він мав велике серце, Сергій дуже любив Україну, був справжнім патріотом своєї Батьківщини. Крім того, що він був політологом, журналістом, активістом Євромайдану, Сергій був творчою людиною, романтиком з нестримним бажанням жити по новому. Саме про творчу сторінку життя Сергія Кемського розповіла присутнім провідний методист районної бібліотеки Лідія Власенко, презентуючи збірку віршів Сергія Кемського «Недописана книга життя», яку підготували працівники Коростенської районної бібліотеки ім. М.Сингаївського. До збірки увійшли: особиста лірика Сергія, його філософські вірші, стаття «Чуєш, Майдане?» та його остання поезія, яка була написана 16 лютого 2014 року «Агов, Майдане?». Його поезія - це його світ, в якому він жив і який він хотів зробити прекрасним. У його віршах переживання і кожен дотик кохання, любов і біль, смуток і щастя, в них - відкрита душа, справедлива й непримиренна…


        А далі в скорботній тиші завмерла вщерть переповнена актова зала, коли зусібіч її огорнуло полум’я запалених  свічок, які тримали в руках учасники заходу. Вони -  як данина пам’яті про невинно убієнних жертв Небесної сотні. 


   



     Небесна сотня вже три роки молиться за Україну. А ми молимося за них і  вони сподіваються, що нам вистачить віри. Віри в себе. І пам’яті – про ті небесні сотні, якими українська земля пожертвувала за право бути.

четверг, 16 февраля 2017 г.

Афганістан - то біль і смуток...

     

         Віки проходять грізним маршем, 
   За кожним з них - мільйони втрат... 
      І скільки вже скорботних дат 
   В календарі і в серці нашім…

       Кажуть, історія живе Пам’яттю. І помирає, коли із нею перестають спілкуватися. Щороку в ці лютневі дні ми згадуємо всіх, хто побував в гарячих точках  Афганістану, а в пам’яті учасників бойових дій  кадр за кадром виринають спогадами роки служби в далекій чужій країні.
      15 лютого, з нагоди  Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав та дня  виведення військ з Афганістану в залі засідань Коростенської РДА зібрались всі небайдужі, щоб вшанувати пам'ять загиблих та привітати всіх присутніх воїнів - інтернаціоналістів нашого краю.
 
      Наша Коростенщина має свій лік втратам в афганській війні: 275 чоловік були учасниками бойових дій в Афганістані, 9-ро з них – загинули. Фотографії всіх загиблих солдатів, наших земляків,  можна було побачити на фотовикладці, яку представили працівники районної бібліотеки під назвою "Афганістан - то біль і смуток, чиєсь обірване життя...". Зацікавлені мали можливість ознайомитись з біографічними даними короткого життя цих воїнів - афганців, гортаючи сторінки інформаційного повідомлення "Наші земляки, які не повернулися з Афганістану".
                   
                                                                                                   
       Звучали  привітання від керівництва нашого району,  було багато спогадів про   військову службу, людську честь, мужність побратимів. Попри смерть, втрату друзів, пролиту кров, воїни – інтернаціоналісти, по доброму згадували Афган, який багато чому їх навчив і де вони пізнали ціну життя, ціну справжньої чоловічої дружби, ціну взаємовиручки і взаємопідтримки.


Віват усім, хто повернувся з поля брані
З Єгипту, Сирії, Анголи, Сомалі,
Хто бачив смерть в крутих горах в Афгані,
І тим, хто не прийшов до рідної землі.

Кого не стріла рідна мати на порозі…
І хай торочать злії язики,
Залишитесь Ви в пам’яті народу
Синами рідної Вітчизни навіки!