вторник, 31 декабря 2013 г.

Поздравляем всех с Новым годом!!!



     Пусть на льдистый поднос, в Новый год,
 Дед Мороз бриллиантовый кубок поставит,
 до краев золотого здоровья нальет, 
на закуску веселья добавит!

понедельник, 21 октября 2013 г.

У нас чудова новина!


       


 
"...Краю мій рідний,
       краю співучий,       я твоя гілка,                                   доля твоя." 

               Микола Сингаївський     


Рішенням двадцять четвертої сесії VI скликання від 21 серпня 2013 року №268 Коростенської районної ради Коростенській районній бібліотеці присвоєно ім"я Миколи Сингаївського, уродженця с. Шатрище Коростенського району, поета та перекладача, автора невмирущої пісні «Чорнобривці» і понад шестидесяти збірок прози і поезії, лауреата премій імені Миколи Трублаїні, імені Миколи Островського, імені Лесі Українки та імені Василя Юхимовича, заслуженого діяча мистецтв України, лауреата Почесних відзнак ордена «Співдружність» та «За заслуги перед Коростенщиною».

Голова Коростенської РДА В.В. Нагорняк

        Ми безмежно цьому раді, адже неодноразово в стінах нашої книгозбірні проходили зустрічі читачів з Миколою Федоровичем та відбувались презентації його творів. Він був незмінним головою журі Всеукраїнського літературно-мистецького свята «Просто на Покрову» та головою комісії з премії імені В. Юхимовича. І саме 12 жовтня 2013 року в ході проведення цьогорічного свята "Просто на Покрову" відбулася ще одна знаменна для нас подія - відкриття меморіальної дошки на честь легендарного нашого земляка Миколи Сингаївського, чиє ім"я ми віднині носимо! 
Міський голова В.В.Москаленко

     Поетичним словом, багатством поліської мелодії жила тривожна душа Миколи Федоровича, прагнучи творити пісню своєї долі, власних і людських сподівань. Це людина, яка окрім поетичного таланту, володіла ще й даром надзвичайної душевної теплоти. «Рідний поліський край став часткою моєї біографії – творчої і життєвої. В душі я відчуваю безмежну вдячність своєму краю. Там на все життя я відчув смак джерельної води. Звідси витоки моєї творчості…», - так писав про рідну Коростенщину сам М. Сингаївський. Ще за життя його творчість стала народною, а це – чи не найвище визнання для митця. Микола Сингаївський навічно закарбував своє ім’я в історії літератури, залишив унікальну літературну спадщину і вічно сумуючих друзів - колег. 

Олександр Бакуменко
Олесь Коляда
Віктор Васильчук
Директор РБ - Н. П. Зубенко
Племінник М. Сингаївського -
С. П. Сингаївський
   

        Відкрити меморіальну дошку була надана честь донці Миколи Сингаївського Світлані, племіннику Сергію, голові РДА В. Нагорняку та Віктору Васильчуку.


     
      Ми горді тим, що нам довірили носити ім"я Миколи Сингаївського і впевнені, що  його буде пам’ятати ще не одне покоління, а  «Чорнобривці» Миколи Федоровича продовжу-ватимуть бентежити душі і серця жителів нашого краю.

Колектив Коростенської районної бібліотеки імені Миколи Сингаївського разом з донькою та племінником поета біля щойно відкритої меморіальної дошки 












    


среда, 2 октября 2013 г.

Святкова подорож

    
    Осінь... Це час достиглого винограду і  період для роздумів і подорожей...  Як можна не любити ранню осінь? Я обожнюю цю пору: світанкову прохолоду, переплетену із злегенька романтичною ностальгією за літом, перший вранішній туман із краплями на склі та свіжий запах яблук... Я люблю, коли під ногами шарудить пожовкле листя, або ж, коли те листя тихо відривається від дерева і заплітається у волоссі... А ще я завжди з нетерпінням чекаю кінця вересня, тому що в цю золоту прекрасну пору ми відмічаємо наше професійне свято - Всеукраїнський День бібліотек!!! 


   Цього року ми вперше разом  з нашою великою бібліотечною родиною вирішили відсвяткувати  наш День бібліотек неординарно, а тому вирушили в подорож. Девізом для нас стали слова Св. Августина: "Світ - це книжка і той, хто не подорожує, читає лише одну сторінку".
     Перша наша зупинка - урочище Кипляче Малинського району, де ми відвідали монастир Казанської ікони Божої Матері. Разом із священником чоловічого монастиря отцем Олегом ми поринули в історію виникнення цього монастиря, почули про страту монахів в 1921 році та про чудесне відновлення. 



                                                       
     Наступна наша зупинка - замок "Радомисль". Як тільки ми під"їхали, одразу ж погляд привернули до себе лебеді, які величаво прикрашали собою водоймище, з якого прямо виріс замок "Радомисль".
                                                   
        Коли ми потрапили в середину цього величавого замку ми відчули себе у XVII столітті. Нас   зачарували і Музей української домашньої ікони з експозицією "Душа України", і обрядова зала, і концертна зала або Велика камінна, і 35 - ти метрова башня, піднявшись на яку кожен з нас загадував бажання і дзвонив у дзвін.      
      
                                                                                 
                                                                             
           
                             
      Блукаючи ландшафним парком замку "Радомисль" всі ми відчували себе якось незвично зачарованими, адже не кожен день бачиш таку красу, яка піднімає настрій, надихає на нові мрії і злети.
         Наша святкова подорож закінчилась, але всі ми дійшли висновку, що подорожі вчать більше, ніж що б то не було. Іноді один день, проведений в інших місцях, дає більше, ніж десять років життя вдома!

                                     

вторник, 20 августа 2013 г.

"Навіки вільна Україна!"


                             Живи , Україно, живи для краси,
                             Для сили , для правди, для волі!
                             Шуми, Україно, як рідні ліси,
                             Як вітер в далекому полі!
                                                                      О. Олесь                                            

                  Наша країна – Україна і для кожного, хто вважає себе українцем, назва нашої країни є святинею, національним скарбом. Скільки в цьому слові любові, тепла, ніжності… Українці – волелюбний народ і споконвічна мрія – жити в самостійній незалежній державі - збулася! І ось вже 22 роки ми щорічно 24 серпня відмічаємо найголовніше свято нашої держави – День Незалежності. 
     Напередодні святкування Незалежності України працівники районної бібліотеки разом з начальником міськрайонного управління юстиції Л. В. Кормінець підготували і провели інформаційно – правову годину «Навіки вільна Україна» у Веселівській сільській бібліотеці. Були присутні голова Веселівської сільської ради Киселевич Т. Д, постійні читачі бібліотеки та жителі села. Працівники районної бібліотеки презентували історію державотворення нашої країни на сторінках слайд – шоу, а доповнив візуальну історичну подорож – бібліографічний огляд літератури «Величні постаті». З основним законом нашої незалежної України – Конституцією ознайомила присутніх Людмила Василівна Кормінець та надала консультацію по правових питаннях.

                       
                          Консультує Л.В. Кормінець                                   Бібліографічний огляд літератури          
                                                                                                    проводить О. Козакевич
       Ми бачимо осяйне майбутнє нашої країни. Здається, що мине небагато часу і ми без сумнівів і вагань будемо відстоювати право нашої України увійти у число найбагатших країн світу. Веселі діти та їх батьки не цуратимуться рідної мови. Цей час незабаром прийде. Україна на правильному шляху, її розвиток набирає обертів. Ми віримо у краще майбутнє свого народу та своєї країни. Нам будувати нову Україну, і наш святий обов’язок відродити Батьківщину для новітньої слави, для щастя, для злагоди! І як сказав В. Липинський: «Ніхто нам не збудує держави, коли ми її самі собі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не захочемо бути».
                                   

З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ!!!

среда, 10 июля 2013 г.

"Свято відкритих душ"

        
Світлана Костянтинівна Осипчук  - ведуча заходу
    Льоноцвітна і чорнобривцева Коростенщина здавна була щедрим джерелом творчості , в якому народжувались, плекались і примножувались літературні, мистецькі, культурні традиції. 
        Духовною колискою, витоком творчості, невмирущим джерелом натхнення стала наша древлянська земля для багатьох талановитих митців слова, які згуртовані у нас на Коростенщині в літературно - мистецькій студії «Древлянка», яка в цьому році відзначає своє 25 – річчя. З цієї нагоди в Бондарівській сільській бібліотеці відбулося виїзне засідання «Древлянки». Невипадково було обрано саме цю книгозбірню, адже вона є однією з найкращих в районі. В ній працює справжній професіонал бібліотечної справи, талановита, гарна, закохана в поезію жінка, яка об’єднує навколо себе, в стінах бібліотеки, щирих любителів українського милозвучного слова, - Світлана Костянтинівна Осипчук.        
Представники студії "Древлянка"
     В той день до Бондарівки завітали члени літературно – мистецької студії Віктор Васильчук, який вже багато років її очолює, Світлана Бароніна, Світлана Васильчук та Оксана Геращенко – ініціатор зустрічі, для якої Бондарівка є малою батьківщиною бо саме тут вона народилася і тут проживає її найрідніша в світі людина – матуся.           
   Цікавою була розповідь про історію створення студії «Древлянки» та її сьогодення від Віктора Васильчука та Світлани Васильчук, а доповненням стала презентація слайд – шоу Оксани Геращенко «Древлянці – чверть віку». Декламували свої вірші Світлана Бароніна та Оксана Геращенко, а також ще починаючі поети – Світлана Пасенюк (с. Гулянка), Максим Левченко (с. Бондарівка) та Оксана Котвицька (с. Гулянка).

Починаючі поетеси: Світлана Пасенюк(зліва) та Оксана Котвицька (справа)

        Про тих, хто був і є окрасою нашого краю і України, хто зробив чимало і для українського слова і для древлянської душі  працівники районної бібліотеки  продемонстрували огляд – візуалізацію «Літературні постаті Коростенщини», завдяки якому присутні візуально познайомились і побачили твори всіх тих, хто прославив та прославляє нашу Коростенщину не тільки на теренах України, а й далеко за її межами.




     Надзвичайно зворушливим моментом зустрічі був виступ Марини Осипчук, яка з тремтінням в голосі прочитала вірш «А що для жінки важить слово?» та виконання пісень покладених на вірші наших поетів – земляків від працівників культури Бондарівської сільської ради.  
          Поетичне свято, свято відкритих душ, -  завершилося, але враження від нього у багатьох залишаться незабутніми. Ми пишаємось тим, що поліська земля надзвичайно щедра на обдарованих особистостей , що Коростенщина вже давно стала поетично – мистецькою кузнею Житомирщини і коли знайомишся, зустрічаєшся і спілкуєшся з такими людьми на думку спадає вислів: «Світ прекрасний і жити в ньому варто».

четверг, 4 июля 2013 г.

Рукотворне диво Грозинських майстринь

                                                                             
                                                                                "Вишиваю... Вишиваю душу
                                                                                 В хрестики на білім полотні.
                                                                                 Я собі зізнатись чесно мушу,
                                                                                 Що від цього радісно мені!"          
                                                                                                                                          
                                                                                              
    Кожна людина талановита посвоєму: комусь подобається музика, спів, танці, а в когось лежить душа до малювання. А ось Зінаїду Михайлівну Сингаївську, бібліотекаря Грозинської бібліотеки нашого району, Бог обдарував талантом вишивати, причому вона настільки любить своє заняття, що воно стало сенсом її життя. Вишиті роботи майстрині по праву можна назвати шедеврами. Нитка за ниткою, акуратно покладені хрестиком різнокольорові картини, ікони оживають на білосніжному полотні то жовтогарячими соняхами, то ніжними пелюстками троянд, то пейзажами в різні пори року.

         Але не тільки вишивкою живе Зінаїда Михайлівна: всі свої знання, вмінння, навички і талант втілює в бібліотечну справу, якій присвятила понад 30 років . Це працьовита, наполеглива, ерудована людина, яка зуміла об"єднати дві улюблені справи в одне, створивши при бібліотеці любительське об"єднання "Грозинські майстрині". В стінах Грозинської бібліотеки організовуються зустрічі, майстер - класи, презентації виробів майстринь не тільки традиційної вишивки, а й вишивки бісером, в"язання спицями та крючком, бісероплетіння, квілінгу і т. д. Зінаїда Михайлівна постійно вишукує новинки для рукоділля, які формує в папки - досьє, що знаходяться на тематичній полиці "Для, Вас, майстрині".

                                 

Поробки членів об"єднання

         Нещодавно Зінаїда Михайлівна організувала розгорнуту виставку поробок "Рукотворне диво Грозинських майстринь", на якій були презентовані роботи місцевих рукодільниць та її власні роботи.




             Дивлячись на цю рукотворну красу, створену золотими руками жінки, дивуєшся, де береться стільки енергії та терпіння, адже ця робота вимагає багато часу та кропіткої праці. Запалу та енергії цих жінок може позаздрити не одна творча особистість. Тож хочеться побажати їм і надалі творити дива, які нікого не залишають байдужими!


              



четверг, 25 апреля 2013 г.

"Книга крізь віки"

         
  

Книга – вчитель, добрий друг вона
Завжди порадить, щиро допоможе.
В ній людства мудрість зібрана земна,
Тому вона – усе на світі може!
Це знань могутнє й чисте джерело,
Що не міліє – повниться з роками!
І як би там людині не було,
А мудра книжка завжди поруч з нами!




     У книг є особлива чарівність, вони викликають у нас насолоду, розмовляють з нами, дають нам добру пораду, вони стають живими друзями для нас.
    З нагоди Всесвітнього дня книги та авторського права, яке відмічається щорічно 23 квітня, працівниками Коростенської районної бібліотеки спільно з Кожухівською сільською бібліотекою під час проведення години спілкування була здійснена подорож історичними стежками в чарівний світ створення її Величності Книги. Адже вона просвітлює душу, піднімає і зміцнює людину, пробуджує у неї кращі стремління, відточує її розум і пом’якшує серце. Упродовж свого життя ми неодноразово звертаємось до книги. Але такою, як зараз, книга була не завжди.
   Присутні на заході читачі та учні Кожухівської школи за допомогою представленого слайд – шоу «Історія книги» поринули у незвичайний світ її виникнення. Цікаво було побачити як подорожуючи країнами кам’яні книги переходили на папірусні сувої, з папірусних сувоїв на воскові книги, з воскових на пергаментні або берестяні грамоти, з пергаментних на паперові книги.
  Спочатку книги писали вручну і такі книги отримали назву «рукописні». На Русі перші рукописні книги писали монахи в монастирях та соборах і коли закінчували переписувати книжку на згадку залишали таку приписку: «Як радіє заєць, вирвавшись із тенет, а птах із сіті, а боржник – од лихваря, а холоп – від господаря, так само радіє переписувач, закінчивши книгу, дописавши останню сторінку». Саме про монахів – переписувачів та взагалі про роль духовенства в історії виникнення книги повідав священик Ігор Коростенської Свято-Успенської церкви. Діти з захопленням розглядали запропоновані священиком книги – « Євангеліє» та « Апостол», написані на церковно - словянській мові.


   Доповненням стало проведення бібліографічного огляду – візуалізації «Пам’ятки українського книгодрукування» та вікторини про історію книги.

            


     Всі ми знаємо, що в давнину книги були дуже дорогі і їх мали змогу купити тільки дуже багаті люди, а нам випала честь жити в такий час коли книга може бути у кожного на столі та ще й не в одному екземплярі. Так що давайте цінувати, любити і берегти книгу і тоді вона стане для нас другом та вчителем без плати та подяки.    






среда, 24 апреля 2013 г.

"Безцінні скарби мого народу"

       

            Кожний народ пишається культурними здобутками своїх предків, бо в них він бачить не тільки своє минуле, а й сучасне і майбутнє. Усі найвищі досягнення культури, мистецтва, усі  свої найкращі надбання і найсміливіші поривання втілював  український народ в архітектурних спорудах, пам"ятниках, зберігаючи для наступних поколінь історико - культурну спадщину.
       18 квітня, в День пам"яток історії та культури, в ЗОШ с. Бехи відбулася просвітницька година "Безцінні скарби мого народу", організована районною бібліотекою спільно з місцевим краєзнавчим музеєм. Присутні поринули в історію ще з часів Трипільської культури. Як свідки тих днів - велетенські скіфські кургани, чисельні укріплені поселення з земляними валами, античні міста на узбережжі Чорного моря (Пантікапей - нині Керч і Херсонес - нині Севастополь).
        Про памя"тки історії та культури Коростенщини повідала молодший науковий співробітник Коростенського краєзнавчого музею А. С. Дзензеловська.
     Після історичної подорожі учні та педагогічний колектив школи переглянули фільм про Київську фортецю.
         Створені талантом і працею  нашого народу культурні цінності є унікальними історичними пам"ятками, які потрібно зберігати, відновлювати і це є обовязком і справою честі кожного громадянина нашого суспільства.


пятница, 12 апреля 2013 г.

Знайомтесь: Коростенська районна бібліотека

 
     Бібліотека... Тиша століття... Історія і тисячі імен... Тут зібрані думки, ідеї світу, разом із мудрістю віків...
      
     Впродовж багатовікової історії становлення і розвитку суспільства, бібліотека була і є невід"ємною складовою частиною, берегинею людського знання, фундаментом самоосвіти. Не одне покоління мешканців нашого регіону здобувало знання та отримувало інформацію в її стінах.       
                                                                     
     Офіційна дата створення Коростенської районної бібліотеки відсутня. Перша згадка про бібліотеку в архівних матеріалах датується 1947 роком. В той час вона знаходилась в с. Ушомир, завідуючою була Козаченко Софія Пилипівна. З січня 1949 року районна бібліотека почала функціонувати вже в м.Коростень.
     Після Козаченко С. П. довгий час бібліотекою завідувала Клейнар Марія Йосипівна, потім - Білошицька Марія Миколаївна, яка і стала першим директором Коростенської РЦБС. Наша РЦБС була однією з найбільших в області і налічувала 77 бібліотек - філіалів. При ЦРБ діяв абонемент, читальний зал, методичний відділ, відділ комплектування та обробки літератури, книгозберігання, в яких працювало 17 чоловік.
    В зв"язку з економічною кризою, що охопила країну після 1991 року та проведеною в 2003 році децентралізацією, кількість бібліотек в районі стрімко зменшилась. На сьогодні в нашому районі діє 46 бібліотек, в т. ч. районна бібліотека для дорослих та районна бібіотека для дітей.
    Штат бібліотечних працівників районної бібліотеки станом на 2013 рік становить 8 чоловік. Очолює бібліотеку з 1998 року Зубенко Наталія Петрівна. Щороку читачами нашої книгозбірні є понад 2,4 тисячі осіб, книговидача становить понад 45 тис. екземплярів. Книжковий фонд налічує 40 тисяч примірників.

Директор Коростенської районної бібліотеки - Наталія Петрівна Зубенко 

        Із задоволенням приходять читачі до нашої книгозбірні за книгою, інформацією і частенько за порадою, а наш бібліотечний колектив завжди радо зустрічає своїх відвідувачів привітною посмішкою і кваліфікованим обслуговуванням.


Колектив районної бібліотеки: зліва на право в першому ряді - Лідія Власенко (провідний бібліограф), Олена Козакевич ( бібліотекар по обробці літератури), Світлана Бернадська (бібліотекар відділу обслуговування); в другому ряді - Наталія Ущапівська (бібліотекар кафедри по обслуговуванню юнацтва), Наталія Тетерук (провідний методист), Наталія Зубенко (директор), Наталія Павлова (завідуюча відділом обслуговування) та Людмила Гаврилюк (бібліотекар читального залу).


                                                    Чекаємо Вас в нашій бібліотеці 
за адресою: м. Коростень, вул. І. Франка, 4 
щоденно з 10.00 до 18.00, 
вихідний день - неділя.





      

пятница, 29 марта 2013 г.

"Від посмішки стане всім світліше..."


   
                                                         

       «Посмішка» - скільки теплого в цьому слові. Вона – відпочинок для тих, хто втомився, світло в кінці тунелю для тих, хто впав духом, промінь світла для сумних, а також краща з усіх ліків, які придумала природа від будь-яких неприємностей. Але її не купиш, не випросиш, не позичиш, її не можна вкрасти, так як сама вона нічого не коштує, поки тобі її не подарують.




        
    Найщирішою посмішкою є посмішка дитини – без лукавства, без заздрощів, без фальші. Адже коли дивишся в ці усміхнені оченята - розумієш: "Є щастя на землі..."

         А чи знаєте Ви:   

Лебедина вірність

http://www.liveinternet.ru/tags
    Кому хоч раз в житті поталанило побачити лебедів, той назавжди був зачарований красою і величчю цих птахів. Адже лебідь і лебідка - символ безмежного кохання і непорушної вірності. Вони наділені надзвичайно чистою і величною красою, в якій поєднуються сила і ніжність, вірність і жертовність. Всім нам з дитинства відома зворушлива легенда про лебедину вірність і чули ми її неодноразово. Але вона не перестає бентежити душу, заставляє знову і знову тріпотати серце.
    Як приклад лебединої вірності серед людей хотілось би розповісти легенду про Дівочу башту в м. Судак, яка самотньо стоїть на вершині гори. Дуже давно в цій башті жила дочка архонта, горда красуня, яка не відповідала на почуття багатого полководця, тому що кохала простого пастуха. Архонт коли дізнався про це, був страшенно розгніваний, але вирішив діяти хитро і підступно. Він нібито погодився прийняти пастуха як нареченого доньки, а насправді наказав убити його. Коли донька архонта дізналась про це - вона кинулась вниз із башти. Відтоді башту на скелі у м. Судак називають Дівочою.
       Ця легенда про велике непереборне кохання дівчини до юнака закінчилась трагічно, але водночас надихає нас, людей швидкоплинного сьогодення, задуматись над ціною людських почуттів. Адже не кожному підвладно так самовіддано кохати і не кожен зуміє пронести своє кохання і вірність через все життя. Тому дуже хочеться дивлячись на наше молоде покоління, думати, що для них поняття "лебедина вірність" не просто слова...


        

четверг, 21 марта 2013 г.

«Краса небесна і земна - Коростенщина моя»


Буслиний клекіт на світанні,
Чарівне слово солов’я
І луки в молоці туманів
То – Коростенщина моя.


Рідний край ! Він завжди у нашому серці. При згадці про нього солодко защемить в душі, частіше заб’ється серце, додається сил і наснаги у кожної людини. Протягом життя ми можемо побувати в багатьох куточках нашої країни або планети, захоплюватися різноманітними дивами природи чи історичними пам’ятками. Але рано чи пізно ми знову і знову подумки згадуємо свій батьківський поріг і за всяку ціну хочемо повернутися до нього.