вторник, 27 марта 2018 г.

Інтернет - залежність підлітків

          
        Комп’ютер та Інтернет настільки стрімко й потужно увійшли у наше життя, що на тих, хто не вміє бути з ними на «ти», вже дивляться скоса. Суперечки щодо їх користі чи шкоди ведуться на всіх соціальних рівнях: вчені проводять дослідження про вплив комп’ютера на людину, діти сперечаються з батьками, батьки - з вчителями і так далі… Отже, комп’ютер та Інтернет - друзі чи вороги?
      Дослідження фахівців з психічного здоров’я щодо Інтернет - залежності почалися вже в 1996 році. Існує ряд термінів, пов’язаних з непомірним використанням Інтернету: виникнення звикання до Інтернету, патологічне використання Інтернету, проблемне використання Інтернету, Інтернет - залежність.
        Саме про Інтернет - залежність та з метою виявлення схильності підлітків до неї, її запобігання, в Коростенській районній бібліотеці, спільно з Клінікою Дружньою до молоді, було проведено бесіду «Інтернет - залежність підлітків».
        Присутніми на заході були учні міської гімназії №7. Психолог клініки Алла Адамівна Давидюк розглянула класифікацію, причини,фізичні , психологічні симптоми та ознаки залежності. Алла Адамівна наголосила, що Інтернет- залежність згубно впливає на всі сфери життєдіяльності підлітків. Адже підліток, який живе у віртуальному світі, фактично не контролює себе. Ця залежність позбавляє його волі, свободи вибору. Присутнім було продемонстровано відеофільм про правила безпеки в Інтернеті та надано психологічні рекомендації щодо профілактики Інтернет- залежності.  


     Хочеться нагадати нашому молодому поколінню, що маючи бажання отримати додаткові переваги в надмірному користуванні Інтернетом, іноді отримуємо купу недоліків, потрапляємо в пастку ще більших обмежень. Тому необхідно вчасно зупинитись, припинити пливти за течією, як би приємно це не було і допомогти в цьому своїм друзям, близьким, якщо така проблема існує. Ви повинні розуміти, що комп’ютер сам по собі не є злом. Сучасній людині потрібно вміти ним користуватись та працювати з Інтернетом як із джерелом нової інформації. Але у всьому потрібно знати міру і чітко усвідомлювати, що ніщо не замінить живого спілкування!


четверг, 22 февраля 2018 г.

"Живий у слові поміж нас..."

     В морозний зимовий день 22 лютого Коростенська районна бібліотека ім. Миколи Сингаївського біля меморіальної дошки М.Ф.Сингаївському та меморіальної дошки його всесвітньовідомим «Чорнобривцям», встановлених на фасаді книгозбірні на вул.І.Франка, 4, зібрала на годину пам’яті «Живий у слові поміж нас» шанувальників творчості відомого сина землі древлянської, щоб вкотре перегорнути сторінки життя нашого славетного земляка, перекладача, публіциста та згадати розмаїття поетичної творчості автора невмирущих «Чорнобривців»…. Адже саме, 22 лютого, п’ять років тому перестало битися гаряче серце Миколи Федоровича Сингаївського… 

       Усім щирим душевним неспокоєм Микола Федорович любив життя, рідну українську землю і людей , яким і присвятив свою творчість. 
Поезія М. Сингаївського із вуст працівників бібліотеки

      Родове коріння Миколи Федоровича – в селі Шатрище на житній і гранітній Коростенщині, де 12 листопада 1936 року в багатодітній сім’ї хліборобів народився майбутній поет. Звідти його творчість, звідти рядки поезій і прози. Поет зізнавався: «В душі я відчуваю безмежну вдячність своєму краю. Там на все життя я відчув смак житнього хліба і джерельної води. Джерела, або живі кринички – так називають їх на Поліссі – б’ють тут з – під кожного пагорбка. Звідси витоки моєї творчості». 

     Його талановитість багатогранна: він і поет, і перекладач, і журналіст, і публіцист. А от його поезія – це суцільна пісня. Багато віршів поета покладено на музику. Але й ті вірші, яких не торкалися композитори, також співучі і мелодійні. Вони як пісня, прості, змістовні, — в кожному слові і барви, і думка, і почуття. За межами України Микола Сингаївський широко відомий ще і як перекладач європейського рівня. Він плідно працював у царині перекладів з болгарської, польської, французької, новогрецької та інших мов. Загалом перекладав з 18 мов і був дуже багатогранною особистістю. 

      В свій час доля звела колектив районної бібліотеки, яка з 2013 року з гордістю носить його ім’я, з донькою Миколи Федоровича Світланою та племінником Сергієм Петровичем Сингаївським. Саме вони згодом подарували нам унікальні матеріали із сімейного архіву та особисті речі поета. Так виникла ідея створити музейний куточок в стінах нашої книгозбірні, який розпочав діяти з початку минулого року. В кінці 2017 року рідні Миколи Федоровича подарували нам ще і книги з особистої бібліотеки поета з автографами авторів, які також розміщені в цьому музейному куточку, який є окрасою нашого читального залу. 


      Світла, доброзичлива й чесна людина, невтомний трудівник, видатний майстер поезії – саме такими словами згадували на годині пам’яті «Живий у слові поміж нас» Миколу Федоровича заступник голови Коростенської РДА Наталія Андріївна Тертична, начальник відділу культури Коростенської РДА Лариса Миколаївна Бондар, а з вуст працівників нашої книгозбірні зворушливо лунала неперевершена пісенна поезія древлянського сина. 
       На знак шани від вдячних земляків та учасників заходу лягли пломеніючі квіти пам’яті до меморіальної дошки Миколі Федоровичу Сингаївському. 

     Він навічно закарбував своє ім’я в історії літератури, залишивши унікальну поетичну спадщину, і ми впевнені, що ім’я Миколи Сингаївського і його пророчі заповітні слова будуть бриніти на вустах ще не одного покоління!
Колектив Коростенської районної бібліотеки ім. М. Сингаївського біля меморіальних дощок М. Сингаївському і його славнозвісним "Чорнобривцям"

вторник, 15 августа 2017 г.

"В колі років, в колі друзів..."

 Є днів значних в житті багато,
Гортаєм календар ми знов і знов.
А ювілейне світле свято 
Приносить радість і любов!


       Завзятий, працьовитий і скромний, справжній патріот Коростенщини і дослідник нашого краю, вчитель, історик, мислитель Володимир Васильович Лукашенко цими днями відзначив  своє 70 - тиліття.

      Народився Володимир Васильович Лукашенко 8 серпня 1947 р. у с. Грозіно Коростенського району Житомирської області. Закінчив з відзнакою Київський національний університет ім. Т. Шевченка. Працював на різних посадах: завідуючим групою зв’язків з міжнародних відносин і завідуючим аспірантурою в одному з науково - дослідних інститутів м. Києва, вчителем історії та географії  спочатку в Каленській, потім у Грозинській  школах нашого району та провідним інспектором Житомирської митниці.
     Володимир Васильович неймовірно всебічно розвинена людина, але улюбленою справою життя було вивчення історії свого краю.
    Понад 40 років тривала мандрівка Володимира Васильовича в історію Коростенщини. Тисячі аркушів архівних матеріалів, сотні книг історичної літератури, тисячі примірників періодичних видань довелося опрацювати, щоб скласти цілісну уяву про історичне минуле рідного краю.
   Кінцевим результатом дослідницьких зусиль з історії краю стало видання книг: «Коростенщина. Історико географічний нарис» (2003 р.), «Коростенщина моя» (2008 р.) та книга про рідне село «Грозіно. Історія, спогади, етнографія» (2014 р.). 
    Незабаром з друку вийде ще одна книга «Більшовицько – комуністичні репресії на Коростенщині 1918 – 1958рр». Вже майже дописана нова книга «Історія Коростенщини».
    Саме в рідному селі Грозіно, де проживає нині ювіляр, було організовано вечір вшанування "В колі років, в колі друзів...", на який завітали рідні, друзі, земляки Володимира Васильовича та почесні гості. 


      Дуже зворушливим і напрочуд цікавим був виступ самого ювіляра. Як виявилось ми дуже мало знаємо про цю людину. Володимир Васильович розповів коротенько про свою життєву дорогу, про дослідницьку працю  і про свою гордість - дружину, доньок та трійко внученят. 
      Одне за одним линули привітання славному землякові від присутніх, а задушевні пісні у виконанні тріо "Спокуса" районного будинку культури та демонстрація слайдів з фотографіями із сімейного альбому Володимира Васильовича, підготовлених працівниками районної бібліотеки, не залишили байдужими нікого в залі і в першу чергу самого ювіляра, у котрого раз за разом бриніла на очах непрошена сльоза радості.
  
Хай вперед веде ще вас дорога,
Заходить пісня радісно до хати… 
Вже внуків дочекались.. Благайте Бога, 
Щоб дав ще вам і правнуків діждатись! 

Бажаємо вам доброго здоров’я, 
Щастя і усмішки на вустах! 
Й зичимо з повагою й любов’ю 
Прожити років ще не менше 70!




четверг, 11 мая 2017 г.

Ми - пам'ятаємо!

       
     Ось вже сімдесят друга весна вітає всіх тих, хто пережив Другу Світову війну, тих, хто знає про ті події не лише з книг, фільмів чи від розповідей старшого покоління, а хто пройшов крізь пекло війни, кому вдалося вижити, хто з думкою про своїх дітей, дружин та матерів здобував перемогу. Цими днями ми згадуємо і всіх тих, хто поліг в боях.

     Українською кров’ю политі сталінградські кургани, дніпровські кручі, карпатські ліси і європейські поля. Чотири українські фронти дійшли до Берліну, Відня, Праги та Белграда. 
     Наша пам'ять — це долі наших близьких і рідних. Ми маємо це зберегти і передати наступним поколінням, бо людина, яка нічого не знає про своїх предків, — як перекотиполе, куди вітер повіє, туди й покотиться. Є такий вислів: "Народ, який не береже свої могили, приречений на вимирання". Ми маємо залишити по собі добрий слід і передати частку мудрості, доброти і любові наступному поколінню. Саме тому бібліотеки нашого району в ці травневі дні проводять різноманітні заходи, присвячені Дню пам'яті та примирення (8 травня) і Дню Перемоги над нацизмом (9 травня). Майже в усіх книгозбірнях відбулись години пам’яті, вечори вшанування, урочисті мітинги біля братських могил та покладання квітів, готувались книжкові виставки та викладки, а також багато бібліотек району на чолі з районною – долучились до загально районних урочистих заходів.
Загальнорайонні урочистості в. с. Васьковичі: районна бібліотека презентувала відео - хроніку
"Роки війни- століття пам'яті"

Загальне фото з ветеранами  після урочистостей в с. Васьковичі 










Презентація книжкової виставки в районній бібліотеці

















Урочистий захід з нагоди відзначення Дня пам’яті та примирення і Дня Перемоги в с. Ковалівщина

Знову Вічний вогонь обпікає серця,
Знову спогад далекий приносить неспокій,
Бо дорогам воєнним не має кінця,
Бо приходять у снах побратими крізь роки…

среда, 12 апреля 2017 г.

"Геній Леонардо да Вінчі"


      11 квітня читачі Коростенської районної бібліотеки ім. М. Сингаївського, гортаючи сторінки усного журналу «Геній Леонардо да Вінчі», присвяченого 565 - річчю від дня його народженя, поринули в світ одного з найяскравіших і найзагадковіших особистостей в історії людства - вченого, художника, винахідника, скульптора, архітектора, письменника епохи Відродження - Леонардо да Вінчі. Загадка Леонардо почалася ще з його народження і до цих пір залишається до кінця не розгаданою. 

       Вже в 20 років він був проголошений Майстром (як художник та як вчений). З однієї сторони Леонардо да Вінчі був наділений небаченими здібностями в різних областях мистецтва та науки, а з іншої – це людина, якій абсолютно далекі були такі речі, як любов, сім’я та прихильність до близьких людей.


    
        Сторінку за сторінкою, які перегортала ведуча заходу Наталія Павлова, з зацікавленістю слухали присутні на заході учні міської гімназії №7. Умовними сторінками були:
 1. Початок шляху; 
2. Праця художника; 
3. Наукові дослідження; 
4. Літературна і педагогічна діяльність; 
5. Замок Кло Люсе.

       Унікальність да Вінчі полягає у його дивовижній різнобічності - йому було цікаво і підвладне все. Живопис і медицина, історія і біологія, механіка і вірші - все це поєднувалося в одній людині. Леонардо да Вінчі писав обома руками і в обох напрямках, танцював, фехтував, був скульптором.  

     Присутні з великою зацікавленістю слухали про життєвий шлях великого вченого, його наукові дослідження, винаходи, літературно- педагогічну діяльність а також про неперевершені мистецькі роботи: «Таємна вечеря» та « Мона Ліза»(Джоконда). Захід супроводжувався презентацією та відеороликами про живописну творчість та цікаві винаходи Леонардо да Вінчі, а працівники відділу обслуговування Людмила Гаврилюк та Наталія Ущапівська зачитали казку  Леонардо да Вінчі «Лебідь»  та вірш про великого генія.







   Геній Леонардо да Вінчі так і залишається до кінця незвіданим, але ми достеменно знаємо, що жодна людина за всю історію існування людства не дала стільки винаходів, які випереджають свій час, жодне ім'я не знайшло такий же містичний і загадковий ореол, як ім'я Леонардо да Вінчі.

среда, 22 февраля 2017 г.

Пам’яті Миколи Сингаївського...

    В ці лютневі дні ми вкотре перегортаємо сторінки життя нашого видатного земляка, українського поета, перекладача, публіциста та згадуємо розмаїття поетичної творчості автора невмирущої пісні «Чорнобривці» - Миколи Федоровича Сингаївського. Чотири роки тому, 22 лютого, перестало битися його гаряче серце…     

    Усім щирим душевним неспокоєм Микола Федорович дуже любив Україну, якій присвятив свою творчість. Але стежечки цієї невгамовної любові починалися з рідної Коростенщини, з батьківського села Шатрище, про що він з обожністю писав все життя.
   Негаснуча любов до поліської землі істинного древлянина Миколи Сингаївського відлунюється шаною до нього земляків. Так, його ім’я з гордістю носить Коростенська районна бібліотека, на стінах книгозбірні встановлено меморіальну дошку на честь видатного земляка та меморіальну дошку всесвітньовідомим «Чорнобривцям». Доля звела колектив нашої бібліотеки з донькою Миколи Федоровича Світланою та племінником Сергієм Петровичем Сингаївським. Саме вони згодом подарували нам унікальні матеріали із сімейного архіву та особисті речі поета. Так виникла ідея створити музейний куточок, присвячений життю та творчості  легендарного земляка. 

      І ось з початку 2017 року  музейний куточок, присвячений Миколі Федоровичу Сингаївському, є окрасою нашої книгозбірні, а розміщені в ньому експонати завжди викликають живий інтерес у наших користувачів та відвідувачів. Він – маленька частинка великої життєвої і творчої дороги поета, про яку повинно пам’ятати ще не одне покоління гордих за свого земляка жителів Коростенщини. 

вторник, 21 февраля 2017 г.

Небесна Сотня – герої, які змінили хід історії


БОЛИТЬ...так сильно і невимовно важко витримати цей біль…БОЛИТЬ…і хочеться плакати що є сили і безперестанку, тому що здається якщо не виплакатися, то можна просто в один момент задихнутися від того страшного БОЛЮ…….!!!

        18-20 лютого минає три роки з найстрашніших днів і ночей Революції Гідності, три роки як душі наших Героїв НЕБЕСНОЇ СОТНІ відійшли у вічність через секундний постріл у груди, спину, голову, а разом з тим у саме серце України і кожного українця зокрема!!!
       Безумовно, жодного з нас події, що відбувалися на Майдані, не залишили байдужими.   Тяжкий шлях уже позаду, але емоції й спогади завжди житимуть у наших серцях.
     В знак вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні працівники районної бібліотеки та районного відділу культури провели вечір – реквієм «Небесна Сотня – герої, які змінили хід історії». Присутні на заході бібліотечні та клубні працівники району, учні ПТУ№16 м. Коростеня вшанували пам'ять Героїв Небесної Сотні, які боролись за честь, правду, гідність і віддали своє життя за Україну.

       Серед тих, хто поклав на вівтар свободи своє життя був і наш земляк Сергій Кемський. Його життя було надто коротким, лише 32 роки…, але він мав велике серце, Сергій дуже любив Україну, був справжнім патріотом своєї Батьківщини. Крім того, що він був політологом, журналістом, активістом Євромайдану, Сергій був творчою людиною, романтиком з нестримним бажанням жити по новому. Саме про творчу сторінку життя Сергія Кемського розповіла присутнім провідний методист районної бібліотеки Лідія Власенко, презентуючи збірку віршів Сергія Кемського «Недописана книга життя», яку підготували працівники Коростенської районної бібліотеки ім. М.Сингаївського. До збірки увійшли: особиста лірика Сергія, його філософські вірші, стаття «Чуєш, Майдане?» та його остання поезія, яка була написана 16 лютого 2014 року «Агов, Майдане?». Його поезія - це його світ, в якому він жив і який він хотів зробити прекрасним. У його віршах переживання і кожен дотик кохання, любов і біль, смуток і щастя, в них - відкрита душа, справедлива й непримиренна…


        А далі в скорботній тиші завмерла вщерть переповнена актова зала, коли зусібіч її огорнуло полум’я запалених  свічок, які тримали в руках учасники заходу. Вони -  як данина пам’яті про невинно убієнних жертв Небесної сотні. 


   



     Небесна сотня вже три роки молиться за Україну. А ми молимося за них і  вони сподіваються, що нам вистачить віри. Віри в себе. І пам’яті – про ті небесні сотні, якими українська земля пожертвувала за право бути.