"Є пам'ять, якій не буде кінця..."

              

      15 лютого - особливий день!

      День радості й кінець чекання...

      Додому поверталися сини                 

      З чужого і далекого Афгану!      

      В цьому році відмічається  25 – та річниця виведення військ із Афганістану. Для вшанування пам’яті тих, хто поліг в афганських ущелинах, та поклонитися тим, хто прийшов із війни живим з пораненою душею, в Коростенській районній бібліотеці відбулася година спогадів «Є пам'ять, якій не буде кінця…».        

       

       Адже Коростенщина в цій війні має свій страшний лік: 275 чоловік були учасниками бойових дій в Афганістані, 9 з них – загинули: Лотоцький Михайло Орестович(с. Кожухівка), Ущаповський Василь Федорович (с. Васьковичі), Селезньов Віталій Євгенович та Степанчук Олексій Миколайович (с. Поліське), Наумчук Костянтин Володимирович (с. Жабче), Чумак Леонід Олександрович (с. Злобичі), Юрченко Анатолій Адамович (с. Бондарівка), Березюк Володимир Васильович (с. Ушомир), Каленський Микола Миколайович (м. Коростень). Про їхні коротенькі сторінки життя присутні дізналися із представленого слайд – шоу «Війна пройшлась по їхніх долях…», яке озвучили учениці міської гімназії 9-а класу Вигівська Мирослава та Супруненко Єлизавета.               

  Похиливши голови всі присутні вшанували хвилиною мовчання світлу пам'ять тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя. Продовженням хвилини мовчання став вихід дітей, які в своїх тремтячих руках несли запалені свічки під супровід пісні «Помяните меня".
      За кожним воїном-афганцем – своя доля, свій життєвий подвиг. Багато молодих хлопців залишились там, на афганській землі, але саме ті, кому випало жити стали пам’яттю, що пише історію. Своїми спогадами про роки в Афганістані поділилися запрошені воїни – афганці, наші земляки Ліщенко Віктор Володимирович, Власюк Олександр Олексійович та Хоменко Михайло Васильович. Кожен із них розповів про нелюдські випробування в далекій чужій країні, про біль втрати бойових товаришів, про те, що кожна хвилина життя там могла стати останньою. 

      Зворушливі емоції викликала інсценізація «Діалог матері та сина», яку зіграли вчитель міської гімназії Грек Богдана Володимирівна та учень цього ж закладу Волкодав Данило. Демонстрація документального фільму «Назарій Яремчук. Афганська історія» ще раз показала підростаючому поколінню, якою страшною, жорстокою і несправедливою була та війна. А пісні у виконанні активного читача районної бібліотеки Анатолія Виговського і бібліотекаря Пугачівської сільської бібліотеки Терещук Світлани не залишили байдужими кожного, хто прийшов на зустріч із пам’яттю.        

"Діалог матері та сина"

                                                                           

                          

Була війна жорстока і кривава

Горів вогонь і забирав життя…

         Учасникам боїв довічна буде слава!

                    І вічна пам'ять тим, хто йшов без вороття!

                

Поздравляем всех с Новым годом!!!

     Пусть на льдистый поднос, в Новый год,

 Дед Мороз бриллиантовый кубок поставит,

 до краев золотого здоровья нальет, 

на закуску веселья добавит!

У нас чудова новина!

       

 "...Краю мій рідний,       краю співучий,       я твоя гілка,                                   доля твоя." 

               Микола Сингаївський     

Рішенням двадцять четвертої сесії VI скликання від 21 серпня 2013 року №268 Коростенської районної ради Коростенській районній бібліотеці присвоєно ім"я Миколи Сингаївського, уродженця с. Шатрище Коростенського району, поета та перекладача, автора невмирущої пісні «Чорнобривці» і понад шестидесяти збірок прози і поезії, лауреата премій імені Миколи Трублаїні, імені Миколи Островського, імені Лесі Українки та імені Василя Юхимовича, заслуженого діяча мистецтв України, лауреата Почесних відзнак ордена «Співдружність» та «За заслуги перед Коростенщиною».

Голова Коростенської РДА В.В. Нагорняк

        Ми безмежно цьому раді, адже неодноразово в стінах нашої книгозбірні проходили зустрічі читачів з Миколою Федоровичем та відбувались презентації його творів. Він був незмінним головою журі Всеукраїнського літературно-мистецького свята «Просто на Покрову» та головою комісії з премії імені В. Юхимовича. І саме 12 жовтня 2013 року в ході проведення цьогорічного свята "Просто на Покрову" відбулася ще одна знаменна для нас подія - відкриття меморіальної дошки на честь легендарного нашого земляка Миколи Сингаївського, чиє ім"я ми віднині носимо! 

Міський голова В.В.Москаленко

     Поетичним словом, багатством поліської мелодії жила тривожна душа Миколи Федоровича, прагнучи творити пісню своєї долі, власних і людських сподівань. Це людина, яка окрім поетичного таланту, володіла ще й даром надзвичайної душевної теплоти. «Рідний поліський край став часткою моєї біографії – творчої і життєвої. В душі я відчуваю безмежну вдячність своєму краю. Там на все життя я відчув смак джерельної води. Звідси витоки моєї творчості…», - так писав про рідну Коростенщину сам М. Сингаївський. Ще за життя його творчість стала народною, а це – чи не найвище визнання для митця. Микола Сингаївський навічно закарбував своє ім’я в історії літератури, залишив унікальну літературну спадщину і вічно сумуючих друзів - колег. 

Олександр Бакуменко

Олесь Коляда

Віктор Васильчук

Директор РБ - Н. П. Зубенко

Племінник М. Сингаївського -
С. П. Сингаївський

   

        Відкрити меморіальну дошку була надана честь донці Миколи Сингаївського Світлані, племіннику Сергію, голові РДА В. Нагорняку та Віктору Васильчуку.

     

      Ми горді тим, що нам довірили носити ім"я Миколи Сингаївського і впевнені, що  його буде пам’ятати ще не одне покоління, а  «Чорнобривці» Миколи Федоровича продовжу-ватимуть бентежити душі і серця жителів нашого краю.

Колектив Коростенської районної бібліотеки імені Миколи Сингаївського разом з донькою та племінником поета біля щойно відкритої меморіальної дошки 

    

Святкова подорож

    

    Осінь... Це час достиглого винограду і  період для роздумів і подорожей...  Як можна не любити ранню осінь? Я обожнюю цю пору: світанкову прохолоду, переплетену із злегенька романтичною ностальгією за літом, перший вранішній туман із краплями на склі та свіжий запах яблук... Я люблю, коли під ногами шарудить пожовкле листя, або ж, коли те листя тихо відривається від дерева і заплітається у волоссі... А ще я завжди з нетерпінням чекаю кінця вересня, тому що в цю золоту прекрасну пору ми відмічаємо наше професійне свято - Всеукраїнський День бібліотек!!! 

   Цього року ми вперше разом  з нашою великою бібліотечною родиною вирішили відсвяткувати  наш День бібліотек неординарно, а тому вирушили в подорож. Девізом для нас стали слова Св. Августина: "Світ - це книжка і той, хто не подорожує, читає лише одну сторінку".

     Перша наша зупинка - урочище Кипляче Малинського району, де ми відвідали монастир Казанської ікони Божої Матері. Разом із священником чоловічого монастиря отцем Олегом ми поринули в історію виникнення цього монастиря, почули про страту монахів в 1921 році та про чудесне відновлення. 

 

                                                       

     Наступна наша зупинка - замок "Радомисль". Як тільки ми під"їхали, одразу ж погляд привернули до себе лебеді, які величаво прикрашали собою водоймище, з якого прямо виріс замок "Радомисль".

                                                   

        Коли ми потрапили в середину цього величавого замку ми відчули себе у XVII столітті. Нас   зачарували і Музей української домашньої ікони з експозицією "Душа України", і обрядова зала, і концертна зала або Велика камінна, і 35 - ти метрова башня, піднявшись на яку кожен з нас загадував бажання і дзвонив у дзвін.      
      
                                                                                 
                                                                             

           

                             

      Блукаючи ландшафним парком замку "Радомисль" всі ми відчували себе якось незвично зачарованими, адже не кожен день бачиш таку красу, яка піднімає настрій, надихає на нові мрії і злети.

         Наша святкова подорож закінчилась, але всі ми дійшли висновку, що подорожі вчать більше, ніж що б то не було. Іноді один день, проведений в інших місцях, дає більше, ніж десять років життя вдома!

                                     

"Навіки вільна Україна!"

                             Живи , Україно, живи для краси,

                             Для сили , для правди, для волі!

                             Шуми, Україно, як рідні ліси,

                             Як вітер в далекому полі!

                                                                      О. Олесь                                            

                  Наша країна – Україна і для кожного, хто вважає себе українцем, назва нашої країни є святинею, національним скарбом. Скільки в цьому слові любові, тепла, ніжності… Українці – волелюбний народ і споконвічна мрія – жити в самостійній незалежній державі - збулася! І ось вже 22 роки ми щорічно 24 серпня відмічаємо найголовніше свято нашої держави – День Незалежності. 

     Напередодні святкування Незалежності України працівники районної бібліотеки разом з начальником міськрайонного управління юстиції Л. В. Кормінець підготували і провели інформаційно – правову годину «Навіки вільна Україна» у Веселівській сільській бібліотеці. Були присутні голова Веселівської сільської ради Киселевич Т. Д, постійні читачі бібліотеки та жителі села. Працівники районної бібліотеки презентували історію державотворення нашої країни на сторінках слайд – шоу, а доповнив візуальну історичну подорож – бібліографічний огляд літератури «Величні постаті». З основним законом нашої незалежної України – Конституцією ознайомила присутніх Людмила Василівна Кормінець та надала консультацію по правових питаннях.

                       

                          Консультує Л.В. Кормінець                                   Бібліографічний огляд літератури          
                                                                                                    проводить О. Козакевич

       Ми бачимо осяйне майбутнє нашої країни. Здається, що мине небагато часу і ми без сумнівів і вагань будемо відстоювати право нашої України увійти у число найбагатших країн світу. Веселі діти та їх батьки не цуратимуться рідної мови. Цей час незабаром прийде. Україна на правильному шляху, її розвиток набирає обертів. Ми віримо у краще майбутнє свого народу та своєї країни. Нам будувати нову Україну, і наш святий обов’язок відродити Батьківщину для новітньої слави, для щастя, для злагоди! І як сказав В. Липинський: «Ніхто нам не збудує держави, коли ми її самі собі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не захочемо бути».

                                   

З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ!!!

"Свято відкритих душ"

        

Світлана Костянтинівна Осипчук  - ведуча заходу

    Льоноцвітна і чорнобривцева Коростенщина здавна була щедрим джерелом творчості , в якому народжувались, плекались і примножувались літературні, мистецькі, культурні традиції. 

        Духовною колискою, витоком творчості, невмирущим джерелом натхнення стала наша древлянська земля для багатьох талановитих митців слова, які згуртовані у нас на Коростенщині в літературно - мистецькій студії «Древлянка», яка в цьому році відзначає своє 25 – річчя. З цієї нагоди в Бондарівській сільській бібліотеці відбулося виїзне засідання «Древлянки». Невипадково було обрано саме цю книгозбірню, адже вона є однією з найкращих в районі. В ній працює справжній професіонал бібліотечної справи, талановита, гарна, закохана в поезію жінка, яка об’єднує навколо себе, в стінах бібліотеки, щирих любителів українського милозвучного слова, - Світлана Костянтинівна Осипчук.        

Представники студії "Древлянка"

     В той день до Бондарівки завітали члени літературно – мистецької студії Віктор Васильчук, який вже багато років її очолює, Світлана Бароніна, Світлана Васильчук та Оксана Геращенко – ініціатор зустрічі, для якої Бондарівка є малою батьківщиною бо саме тут вона народилася і тут проживає її найрідніша в світі людина – матуся.           

   Цікавою була розповідь про історію створення студії «Древлянки» та її сьогодення від Віктора Васильчука та Світлани Васильчук, а доповненням стала презентація слайд – шоу Оксани Геращенко «Древлянці – чверть віку». Декламували свої вірші Світлана Бароніна та Оксана Геращенко, а також ще починаючі поети – Світлана Пасенюк (с. Гулянка), Максим Левченко (с. Бондарівка) та Оксана Котвицька (с. Гулянка).

                

Починаючі поетеси: Світлана Пасенюк(зліва) та Оксана Котвицька (справа)

        Про тих, хто був і є окрасою нашого краю і України, хто зробив чимало і для українського слова і для древлянської душі  працівники районної бібліотеки  продемонстрували огляд – візуалізацію «Літературні постаті Коростенщини», завдяки якому присутні візуально познайомились і побачили твори всіх тих, хто прославив та прославляє нашу Коростенщину не тільки на теренах України, а й далеко за її межами.

     Надзвичайно зворушливим моментом зустрічі був виступ Марини Осипчук, яка з тремтінням в голосі прочитала вірш «А що для жінки важить слово?» та виконання пісень покладених на вірші наших поетів – земляків від працівників культури Бондарівської сільської ради.  

          Поетичне свято, свято відкритих душ, -  завершилося, але враження від нього у багатьох залишаться незабутніми. Ми пишаємось тим, що поліська земля надзвичайно щедра на обдарованих особистостей , що Коростенщина вже давно стала поетично – мистецькою кузнею Житомирщини і коли знайомишся, зустрічаєшся і спілкуєшся з такими людьми на думку спадає вислів: «Світ прекрасний і жити в ньому варто».

Рукотворне диво Грозинських майстринь

                                                                             
                                                                                "Вишиваю... Вишиваю душу

                                                                                 В хрестики на білім полотні.

                                                                                 Я собі зізнатись чесно мушу,

                                                                                 Що від цього радісно мені!"          

                                                                                                                                          

                                                                                              

    Кожна людина талановита посвоєму: комусь подобається музика, спів, танці, а в когось лежить душа до малювання. А ось Зінаїду Михайлівну Сингаївську, бібліотекаря Грозинської бібліотеки нашого району, Бог обдарував талантом вишивати, причому вона настільки любить своє заняття, що воно стало сенсом її життя. Вишиті роботи майстрині по праву можна назвати шедеврами. Нитка за ниткою, акуратно покладені хрестиком різнокольорові картини, ікони оживають на білосніжному полотні то жовтогарячими соняхами, то ніжними пелюстками троянд, то пейзажами в різні пори року.

         Але не тільки вишивкою живе Зінаїда Михайлівна: всі свої знання, вмінння, навички і талант втілює в бібліотечну справу, якій присвятила понад 30 років . Це працьовита, наполеглива, ерудована людина, яка зуміла об"єднати дві улюблені справи в одне, створивши при бібліотеці любительське об"єднання "Грозинські майстрині". В стінах Грозинської бібліотеки організовуються зустрічі, майстер - класи, презентації виробів майстринь не тільки традиційної вишивки, а й вишивки бісером, в"язання спицями та крючком, бісероплетіння, квілінгу і т. д. Зінаїда Михайлівна постійно вишукує новинки для рукоділля, які формує в папки - досьє, що знаходяться на тематичній полиці "Для, Вас, майстрині".

                                 

Поробки членів об"єднання

         Нещодавно Зінаїда Михайлівна організувала розгорнуту виставку поробок "Рукотворне диво Грозинських майстринь", на якій були презентовані роботи місцевих рукодільниць та її власні роботи.

             Дивлячись на цю рукотворну красу, створену золотими руками жінки, дивуєшся, де береться стільки енергії та терпіння, адже ця робота вимагає багато часу та кропіткої праці. Запалу та енергії цих жінок може позаздрити не одна творча особистість. Тож хочеться побажати їм і надалі творити дива, які нікого не залишають байдужими!